Кооперативне навчання	це форма організації у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливість співпраці з іншими учнями, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко поєднується з традиційними формами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. Складові колективної (кооперативної) форми роботи Співробітництво Індивідуальна і групова підзвітність Розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах Обробка (аналіз) даних про роботу групи.
Робота в парах	Таку роботу застосовують і як окрему технологію, і як підготовчий етап до роботи в групах. Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефективного застосування інтерактивних технологій. Вона дуже ефективна на початкових етапах навчання. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу. Організація роботи 1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії, поясніть його, дайте учням 1-2 хв для обдумування можливих відповідей або індивідуальних рішень. 2. Визначте, хто з учнів висловлюватиметься першим, запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Щоб привчити дітей до чіткої організації роботи в парах, ліпше одразу визначити час на спільне обговорення. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення. 3. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість кожній парі представити свої результати
Робота в ротаційних трійках	Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і закріплення.   Організація роботи 1. Розробіть запитання на допомогу учням з метою обговорення нового матеріалу. Запитання повинні передбачати неоднозначну відповідь. 2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть їх так, щоб кожна з них бачила трійку ліворуч і трійку праворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.   3. Поставте кожній трійці відкрите запитання (однакове для всіх членів трійки). Кожен за порядком повинен на нього відповісти.   4. Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися на перший, другий, третій". Учні з номером "один" переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером "два" переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером "три" залишаються на місці і є постійними членами своєї трійки. У результаті утвориться нова трійка. 5. Змінюйте трійки стільки разів, скільки є запитань.
Два-чотири-всі разом	Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію. Організація роботи 1. Поставте учням запитання для обговорення дискусії тощо. Поясніть запитання, дайте 1-2 хв для індивідуального обдумування можливих відповідей. 2. Об'єднайте учнів у пари з метою взаємообговорення своїх ідей. Визначте час на висловлювання кожного в парі та спільне обговорення. Пари обов'язково повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення. 3. Об'єднайте пари в четвірки, обговоріть попередньо досягнуті рішення щодо постановленого запитання. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове. 4. Об'єднайте четвірки в більші групи або обговоріть поставлене запитання з усім класом.
Карусель	Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь - якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію. Організація роботи   Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, що сидять у зовнішньому колі, - обличчям до центру, таким чином учні сидять один навпроти одного. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє - рухоме: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета - пройти все коло, виконуючи поставлені завдання. Може бути декілька варіантів такої діяльності.
Робота в малих групах	Сутність роботи у малих групах полягає в тому, що члени команди одержують одне, спільне завдання, яке вони вирішують разом, у співпраці. Переваги: à          економія часу за рахунок співробітництва і розподілу праці; à          навчання і тренінг кооперативної поведінки; à          корегування помилкових чи негативних думок; à          активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів; à          ідентифікація з досягненнями групи і, як наслідок, подолання егоїстичних настанов; à          підготовка до майбутньої роботи в колективі. Робота в малих групах дає всім учням (у тому числі і пасивним) можливість брати участь у роботі, практикувати навички співробітництва, міжособистістного спілкування (зокрема, уміння активно слухати, виробляти спільні думки, вирішувати виникаючі розбіжності). Робота в малій групі – невід’ємна частина багатьох інтерактивних методів, наприклад таких, як мозаїка, дебати, суспільні слухання, майже усі види імітацій і ін. У той же час робота в малих групах вимагає багато часу, цією формою не можна зловживати. Групову роботу доцільно використовувати, коли потрібно вирішити проблему, яку учні не можуть вирішити індивідуально.
Акваріум	Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати. Організація роботи 1. Об'єднайте учнів у 2-4 групи та ознайомте із завданням. 2. Запропонуйте одній із груп сісти в центрі або на початку середнього ряду і класі, де стоять парти, і утворити коло. 3. Подайте команду розпочати обговорення проблеми за алгоритмом: прочитати вголос ситуацію;   обговорити її в групі, застосувати метод дискусії;   дійти до спільного рішення за 3-5 хв.   4. Решта учнів слухають, не втручаючись у перебіг обговорення, спостерігають, чи дотримуються учасники дискусії правил її проведення. Коли завершиться відведений для дискусії час, група повертається на свої місця, а вчитель ставить класу запитання: Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?   Чи була ця думка достатньо доведеною?   Який із аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?   Тривалість такої бесіди - 2-3 хв. Потім місце в "акваріумі" займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію.
Діалог	його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошитах. Ця методика включає протистояння й критику позицій тієї або іншої групи, а вся увага зосереджена на сильних моментах позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під завершення роботи дають узагальнену відповідь на завдання, що записується всіма.
Синтез думок	учні не ведуть записи на дошці, а всі записи роблять на аркушах, які потім передають наступній групі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана група не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює весь клас.
Спільний проект	у цьому випадку групи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна група робить звіт і робить свої записи на дошці. Із цих записів ніби складається спільний проект, що рецензується й доповнюється групою експертів.
Пошук інформації	метод застосовується, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану вчителем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.
Коло ідей	Особливості: цей метод втягує всіх учнів у дискусію, добре спрацьовує для створення списку ідей, для вирішення гострих проблем. Етапи та методика: §   кожній групі учнів дайте певне (або загальне) завдання з вивчення нового матеріалу; §   коли групи виконають своє завдання і готові надати інформацію, запропонуйте кожній групі, по черзі, представити лише один аспект (основний, на їх думку) проблеми, яку вони обговорювали; §   продовжуючи опитування по колу, запитуйте кожну групу по черзі, поки не вичерпаються усі відповіді.
Колективно-групове навчання.	До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу. обговорення проблеми в загальному колі, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «броунівський рух», «мозаїка», аналіз ситуації, дерево рішень тощо
броунівський рух	застосовується для навчання студентів обміну інформацією. Для цього вони отримують картки з новими фактами до теми заняття (по одній на кожного), кілька хвилин ознайомлюються з ними, потім ходять по класу і обмінюються інформацією з одногрупниками (одночасно можна говорити тільки з однією особою). Протягом відведеного терміну треба отримати якомога повнішу інформацію
Мікрофон, Сірники, Печиво
Обговорення у загальному колі	Обговорення є прекрасною нагодою виявити позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того, щоб воно було відвертим, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому бажано знати правила проведення такого обговорення і дотримуватись їх. Насамперед треба говорити по черзі, а не одночасно і не перебивати того, хто говорить. Для встановлення черги, як правило, піднімають руку або використовують уявний мікрофон. Дуже важливо слухати всіх, хто говорить, і не повторювати думки, ідеї, які вже висловлені. Якщо ви бажаєте приєднатись до думки, що вже лунала, чітко скажіть про це й аргументуйте свою позицію новим прикладом чи фактом. Будьте лаконічними і будуйте висловлювання логічно. Ставтеся з повагою до думок і висловлювань усіх учасників обговорення. Намагайтеся заохочувати до участі в обговоренні якомога більше учнів. Якщо ваша позиція вже висловлена й аргументована, утримайтесь від участі в обговоренні до наступного разу. Читання в парах – узагальнення в парах – це метод, коли учні в парах уважно читають текст, щоб його зрозуміти. Хід роботи · Виберіть інформативний текст розумної довжини (короткі абзаци або текст розбиваєте на короткі частини). · Якщо цей метод є новим для учнів, потрібно продемонструвати його: А) прочитайте вголос абзац і узагальніть його зміст. Поясніть, що це одна з двох ролей при виконанні цього завдання. Поясніть, що таке узагальнення, як його треба виконувати: воно коротше, ніж висхідний текст, але містить усі його основні ідеї; Б) об’єднайте учнів в пари. Поясніть, що один з учнів читає абзац (уривок) і узагальнить його так, як ви показали. Дайте час, щоб усі це зробили. Потім перевірте розуміння, попросивши кількох учнів зробити узагальнення. Якщо необхідно, прокоментуйте відповіді.. Тепер попросіть другого учня поставити запитання до цього уривку. Після того, як вони це зроблять, перевірте розуміння, попросивши кількох учнів оголосити свої запитання. · Коли учні зрозуміють, як виконується таке завдання, попросіть їх продовжувати роботу самостійно – читати, узагальнювати та ставити запитання за текстом – абзац за абзацом. Нагадуйте їм про необхідність мінятися ролями після читання й обговорення кожного абзацу.
Мікрофон	надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі:  о говорити має тільки той чи та, у кого "символічний" мікрофон," о відповіді не коментуються і не оцінюються; о коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця. Правила роботи в малих групах. Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці (співробітництва). Після того як учитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3— 5 хв.) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи
Незакінчені речення	Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь студента - це продовження незакінченого речення типу «можна зробити такий висновок…», «я зрозумів, що…». Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення різних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.
Мозковий штурм	зазвичай застосовується для досягнення наступних цілей: 1) виявити всі можливі альтернативи перш, ніж приймати рішення; 2) розглянути різноманітні аспекти завдань перш, ніж спробувати її розв'язати; 3) активізувати групове обговорення. Якщо викладач збирається на занятті застосувати даний метод, він повинен чітко усвідомлювати, чому саме цей метод було обрано, і яким чином втілити всі ідеї, які були запропоновані на стадії генерації. Алгоритм діяльності: 1.  Проблемне питання записують на дошці. 2.  Учасники штурму висувають ідеї для розв’язання проблеми. 3.  Запропоновані ідеї записують на дошці. 4.  Групування та аналіз висунутих ідей. 5.  Вибір ідей, які допоможуть у розв’язанні проблеми. 6.  Підсумки роботи. Правила поведінки під час «мозкового штурму»: - зібрати якомога більше ідей щодо розв’язання проблеми; - зосередитися, змусити працювати свою уяву, не відкидати ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці; - брати до уваги всі запропоновані ідеї, розвивати їх; - не обговорювати, не критикувати висловлювання інших, не намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.
Дерево рішень	є технологією розв'язання проб­лем, яка допомагає студентам проаналізувати та краще зро­зуміти механізми прийняття складних рішень шляхом їх обговорення у групах за такою схемою: проблема - варіанти рішень - позитивні і негативні наслідки рі­шень - найбільш прийнятне рішення - висновки.
Технологій ситуативного моделювання	такі методи, як ділові та рольові ігри, адже саме під час використання методу дидактичної гри спостерігається підвищення інтересу до предмету. Ігри на заняттях допомагають практично застосувати знання. Доречно додати, що такі методи спонукають до поглибленого вивчення предмету, допомагають інтегрувати міжпредметні зв'язки, сформувати етичну позицію, а також розвинути творчі здібності. Щодо рольової гри, то це умовне відтворення учасниками реальної практичної діяльності людей. Цей метод створює умови реального спілкування. Сама гра активізує прагнення студентів до контакту один з одним та викладачем, створює умови рівності, руйнує традиційний бар'єр між студентом та викладачем. Також гра дає можливість боязким, невпевненим в себе студентам формувати власну активну позицію.
Рольова гра	ґрунтуються на розігруванні ролей. Вони діляться на наступні підвиди: театралізована вистава, театралізована гра і проблемно-дискусійна гра. Гра на занятті - справа серйозна. Методично вірно організована гра вимагає багато часу для підготовки, максимальної активності студентів у діяльності не тільки на рівні відтворення та перетворення, але й на рівні творчого пошуку, сприяє співробітництву викладача і студентів в процесі навчання.      При розподілі командних ролей варто робити так, щоб роль допомагала неавторитетним зміцнити авторитет, неактивним - проявити активність, недисциплінованим - стати організованими, студентам, котрі чимось себе скомпрометували - повернути втрачений авторитет, новачкам - проявити себе, подружитися з усіма.
Інсценізація	Для інсценізації створюються штучні умови, ролі виконує лише частина (можливо, 2—4) студентів (інші виступають як спостерігачі). Для проведення занять методом інсценізації потрібні елементи реквізиту, підготувати які можуть і учні (як ті, що мають певні ролі, так і «глядачі»). Коли підготувати та використати елементи реквізиту неможливо (обмеженість у часі традиційних навчальних занять), то допускається їх короткий опис на дошці: місце, ролі, завдання, проблема. Важливою є також наявність сценарію (за зразком літературного) або схематичної конструкції (матриці) роботи. Зміст сценарію базується на реальних подіях, у яких учні можуть опинитися. Сама інсценізація є «акторською» імпровізацією студентів, адже для репетицій і «проб» немає ні часу, ні можливостей, ні потреби. У даному випадку йдеться про якість гри, а не про зміст «сценки».
Драматизація	Драматизація, як метод розвитку розумової діяльності, здебільше  використовується в молодших класах школи для дітей з вадами слуху, коли учні погано ще володіють словом, мислення мають наочно-образне. В 1-2 класах драматизацію використовують для з’ясування змісту всього прочитаного тексту чи для осмислення окремих фраз або слів. Метод драматизації дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву, активність і самостійність. “Метод засновано на виконанні учнем ролі в придуманій ігровій ситуації. Учень створює образ героя, який жив колись або живе зараз, роль героя в художній літературі або вигаданого героя, персонажа”  Для драматизації підходить будь-який розповідний текст. Прочитане речення демонструється, тобто виконуються описані дії.
Технології опрацювання дискусійних питань	Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дають можливість визначити власну позицію, формують навички відстоювати свою думку, поглиблюють знання з проблеми, що обговорюється. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.
ПРЕС	Метод навчає студентів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.
Займи позицію	Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування студентами певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення. Такий вид діяльності допоможе з'ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Також надається можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію, знайти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших.
Зміни позицію	Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх студентів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.
Нескінчений ланцюжок	Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в студентів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.
Дискусія	Дискусія – це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення студентів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.
Дебати	Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки студентам необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.